Дев'ять розділів першої книги Хронік є довгою послідовністю родоводів. Сотні людей згадуються там лише поіменно. Проте є кілька винятків. Одним із них є добре відомий багатьом християнам Ябец, котрого Бог захистив від зла у відповідь на його молитву (1 Хронік 4:9-10). Однак трохи далі ми читаємо про Єфрема, двох синів якого, Езера та Елеада, вбили жителі Ґату (1 Хронік 7:21-22).

Ми не знаємо, чому родина Єфрема пережила таку велику трагедію. Цього не знав і Єфрем. Не було сенсу порівнювати себе з Ябецем. Єфрем поринув у глибокий смуток і скорботу. Втрата його улюблених синів була як глибока відкрита рана, котра безперервно кровоточила. Він довго сумував за своїми дітьми.

Такий біль сьогодні відчуває багато українців. На них напала Росія, і внаслідок війни та переслідувань вони втратили своїх близьких, здоров’я та майно. Багато хто також втратив надію. Плаче Україна, оплакуючи безповоротно забраних у неї синів і дочок.

Однак Єфрем був не самотній у своїх стражданнях. Біблія говорить, що його брати прийшли до нього, щоб потішити. Я хотів би запевнити вас, дорогі брати і сестри в Україні, що ви також не самотні у своїх стражданнях. Наша місія «Голос Переслідуваних Християн» знаходиться в Польщі, але наші серця з вами. Ось чому ми регулярно їздимо в Україну, щоб принести вам підбадьорення та розраду, які може дати лише Христос. Ми глибоко віримо, що Ісус підтримає і зміцнить вас.

Так було і в житті Єфрема. У наступних віршах (23 і 24) ми читаємо, що Єфрем вирішив подолати смерть і разом зі своєю дружиною вони дали життя ще одному синові. У них народився Верія. Їхня дочка Шеера побудувала три нових поселення. Зло відібрало в них багато, але не знищило надію. І вони повстали для нового життя.

Молимося за вас, улюблені брати і сестри у Христі з України, щоб ви щодня жили надією, яку дає Христос, і приводили до Нього багатьох ваших співвітчизників. Наш Господь переміг всю силу зла на хресті. Наш Господь воскрес із мертвих і сьогодні живе в наших серцях.

Пастор Мачек